Вдався батькові синок,
Та такий ледащо,
Що робити, хоч убий,
Не буде нізащо.
В поле нікгди ні ноги,
З школи утікає.
Лежить тільки, як бугай,
Яйця вигріває.
Що не бився з ним старий,
Не дав собі ради.
На остаток всіх
Зводить до поради.
Розказує їм біду,
Сина
І останній раз
Із жалю
Ну скажи ж мені тепер,
Як сам здоров знаєш,
До чого б ти сам хотів,
Куди здатність
А син голову
Та за брови
Щоб не били, — каже, — лиш,
Я би вже
Ну до чого, лиш скажи!
Не буду я
А до того, — каже той,
Щоб дітей робити”.
