В опівночі на
Мужик пробудився,
Штани собі розпустив,
На жінку звалився.
Навпомацки затиснув
Жінка — як не чує,
А синочок з-поза
Все собі пантрує.
І йно тілько що
Розхитався саме,
А синочок тут у
Не душіте
Та й позаду за
Потягає
Мовчи, сину, — каже той,
Зроблю тобі
А той йому:
Та
Робити болячку!
Брата, — каже, — не робіть,
А лучче собачку!”
