Чи в Києві, чи в Полтаві,
Чи в самій
З мазницею мужик
Помежи
У крамницях, куди глянеш,
Сріблом-злотом сяє,
Мужикові то й байдуже:
Він дьогтю питає.
У десятії
Два купці
І в десяту мужик
Відхиляє сміло.
Відхилив:
Добридень, люди!»
І й зачав питати,
Чи нема у них
Дьогтю де продати.
А купці переглянулись,
Стихача
Здесь не деготь, — йому кажуть,
Дурні
Добре ж у вас торгувалось,
Що все
І на продаж тілько два
В склепу зосталося!..»
