Зір З циклу «Відлуння війни»
З циклу
Відлуння
Зір не привласнює — голубить,зір випромінює тепло,і, багатіючи від згуби,не ділить на добро та злоні обширів земних, ні неба,вбираючи лиш те у себе,що навіть світ переросло:батьків обличчя, день розлуки,пожежу, шибениці тінь,в горшку общипаного крука,прибиті руки на хресті.
Та ширше зору, вище горябув промінь, що тебе
Стільник вікна, і мед прозорий,і ти,
І поглядала семиокосопілка на твої вуста,і в тебе входила щокрокуне довжина, а висота!
І били в ключ джерела зору,щоб все навколо напоїтьлюбов’ю, поглядом прозоримі зм’якшить фарби лихоліть.
Але чим далі, тим густішимставав і погляд, і сам світ:імення ті ж — обличчя інші,замість шибок — синіє лід.
Ой очі відведи скоріш:бо випливає тінь хрестатаз очей і зашморг зір стиска,і крук общипаний дзьобатийкартаво каркає з
Заплющу очі, щоб не бачить,як в стрісі розцвіта вогонь,як краплі капають гарячіз обох прохромлених долонь.***
Павло Мовчан
Other author posts
“Життя будується у плоті”
Життя будується у плоті,в думках росте,в словах мудріша,і кожен звук солодкий в ротіщодня від захвату Проте на все є своя міра —з переситу і втіха Рубцями вивернувши шкіру,час виявля сумління чисте Допоки вм’ятини повітрязаповнюєш т...
Початки “Сухі галузки непомітно”
Академіку Б О Сухі галузки непомітно на вітрі граб горбатий ронить,колінкуватий звук із гаю вибігає,а на угрівку вже зеленіє голосно мишій Благословенний час початків… Глибини
Звідтіля
Висловлюю дихання власне у мові,усе видихаю, що в груди ввібрав;голчасті морози, сніги паперові,щіткасте повітря і спалахи трав Життя видихаю, але затинаюсь,коли видихає із себе землянічних косарів, що йдуть лугом безкраїм,коли серед ночі вог...
Вода “Впотужнилась вода — уже й не перейнять”
Впотужнилась вода — уже й не перейнять,припала до землі її важка печать І змила кущ лози з мурахом на листку,пробігши в безліч ніг раптово по Опізнені дощі десь нагорі пройшли —нам докотив потік лиш піняві вали,яких не зупинить, не перей...
