2 min read
Слушать

Звідтіля

Висловлюю дихання власне у мові,усе видихаю, що в груди ввібрав;голчасті морози, сніги паперові,щіткасте повітря і спалахи трав.

Життя видихаю, але затинаюсь,коли видихає із себе землянічних косарів, що йдуть лугом безкраїм,коли серед ночі вогонь догорає,коли хтось до тебе з віків промовляєі очі твої чиясь длань

Тоді відчуваю, що подих не повний,що я видихаю видіння нічні,які мчать степами на спінених конях —світають на вітрі сорочки лляні.

Перед веде брат мій, якого не знаю,за ним — моїх друзів померлих загін,а я все туман та туман видихаю,який обступає мене з трьох сторін.

Четверта ж — чорніє, як яма, позадуі спину холодить, остуджує

Туди щохвилини віджите щось пада,там часу нема й уривається

Там звук уривається, ніч стає зримаі брат мій гарцює на білім

І я озираюсь — туман косить… привид,аж черка по п’ятах косою

Спішу я… спішу я… та там, край туману,ламається погляд і рветься земля,а батько в сорочці до п’ят полотнянійстоїть і махає мені звідтіля.***

0
0
58
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Венок сонетов 1
«И вырвал грешный мой язык!»
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+