“Некролог кукурудзяному качанові”

Не чути голосінь, іржавіють оркестри,

Оратори втомились від кричань:

В труні лежить не вождь і не маестро,

А просто — кукурудзяний качан.

Труна із тупості, бездарністю оббита;

Бредуть за нею стомлені думки:

Кого оплакувать, кого мені судити,

Кому із серця відбивать замки?

Кого трясти за петельки і душу?

Кого клясти за цю безглузду смерть?

Помер качан, і я кричати мушу,

Налитий смутком і злобою вщерть.

Качане мій, за що тебе згноїли?

Качане мій, кому ти завинив?

Качане мій, лягли в твою

І людська праця, і щедроти нив.

Безсонні ночі, неспокійні днини,

Мозолі, піт, думок гарячий

Лягли з тобою поруч в

І догнивають під густим дощем.

Прокляття вам, лукаві лицедії,

В яких би ви не шлялися чинах!

Ви убиваєте людську

Так само, як убили качана.