1 min read
Слушать(AI)Автопортрет
Я все — п’яний дітвак із сонцем у кишені”.
Я — закоханий в житті
Привітання життя”.
З першої книжки
Привітання
Червоні клени й клени срібні,над кленами весна і вітер.
Дочасності красо незглибна,невже ж тобою не п’яніти?
Я, сонцеві життя продавшиза сто червінців божевілля,захоплений поганин завжди,поет весняного похмілля.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Натхнення
Такий бува момент, що в серці полумінь пече,напруга почуваннів межі розрива,злітають блискавки з осяяних очей,та іскрами думок палає голова Немов льоди душі твоєї попливли бувиш,підносять слова щиріш і правдивіш,мов квіт зарання, відімкнеться...
Тюльпани два
Тюльпани два, мов ти зо мною,на двох краях життя пустелідаремне кличуть, лиш водоюйдуть світла золоті тунелі Червоне полум’я двох квітівкрізь сіру тінь, крізь сіру тишу Так родяться мистецтво й мітиіз туги за далеким, За кращим, біл...
Гірке вино
Мої дні жорстокі та холодніполину навіяли в пісні,потонули обрії в безоднічорної весни Знов підказує мені до вухаслів спокуслива, похмільна їдь,що поглине серце завірюха,хоч би мимохіть Так складатиму в дні анестезіїцю отруйну дань моїм ...
Віщий дуб
Сніг зеленіє в світлі ночі,сніг блакитніє в світлі дня Цей дуб — то дерево пророче,корява ліра з його пня Сніг попеліє в сірий вечір,щоранку у вогнях цвіте Із рани сонця кровотечіб’ють в царство снігу золоте
