1 min read
Слушать(AI)Натхнення
Такий бува момент, що в серці полумінь пече,напруга почуваннів межі розрива,злітають блискавки з осяяних очей,та іскрами думок палає голова.
Немов льоди душі твоєї попливли бувиш,підносять слова щиріш і правдивіш,мов квіт зарання, відімкнеться серця глиб.— Тоді стає брехнею кожен вірш.19 і 20 травня 1932
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Дім за зорею
Струмує гімн рослин, що кличуть про нестримність зросту,і серцю, мов по сьомій чарці, невисловно п’янко Від’їду вже Тут був я тільки принагідним гостем До інших зір молитимусь і інших ждати ранків
Шевченко
Не пишний монумент із мармуру Ти залишив по собі,коли туди відходив, звідкіля немає вороття За бронзу й мідь тривкіше слово — і як завжди сонце сходитьі не цвітуть свічок лілеї молитвами забуття Не тихне сторож вишні — соловейко в місяця...
Подорож літаком
Літак, немов змагун, бере розгін,костричить кострубатий, гострий лоб,як віл, вдаряє до повітря стін,іде в повільний гін, пізніш в галоп Шалений вітер дме від дужих крил,нараз підстрибує, дере муслінімли та пнеться стрімко в неба схил Від...
Liber peregrinorum 3
Книга прочан 3 Дорога жовта під ногами,блакитне небо понад нами Іду незнаними шляхами Людина — вічний пілігрим