Поле.
Шляхи.
Могилиі чебреці, чебреці.
Ліс, цукроварні, села,ніж і одріз у руці.
З братом пішов я в повстанці(брата тепер нема!за Перекопом на станціїплакав по нім туман).
Вийшли з оселі, веселіконі іржали на путь,грузди озерні даліу золотім меду.
Хлопці!
За вільну волю!
Хлопці-повстанці, в гурт…й серце забилось пістолемв темний дубовий мур.
В лісі засіли білі(ніч за рікою йшла).
Зорі в синяву билисьі витикались на шлях.
Змовкли на мить рушниці.
Був в тім чеканні жах,й темно-таємною птицеюв небі блукала душа.. . . . . . . . . . .
Що це?
Дух баговиння?.
Брате, я досі
Ах мої кінні, кіннідум моїх буйні жита.
