Пам’яті Гната Михайличенка

Із класою громівтвоє життя —«роман блакитний».

Товаришу! сьогодні ми всесвітні,безсмертні, як життя,і вічні, як

Не згорнемо свій стягі ще раз вдаримо об землю «вчора».

Шопена в спогад лиш на мить,—не домовина кличе — домна.

Товаришу, сьогодні мив літаврнім «дома».

Загинув ти, а там… а

Та не сконає

Марсельєза».

Лишень в борні, тільки в боях —і ти, і я.

Він чує нас… блакиття хвиль.

Ах, на хвилину в тугу чола,а потім біль — в провалля біль,і ще раз вдаримо об землю «вчора»!.