2 min read
Слушать

Пожовкла дитяча фотокартка З циклу «Фотокартки»

З циклу

В безмежних пухнечах затишно, уліжно,розірвано обрію кільця річні,і дихає холод хвилястий невстіжно —нема де сховатись малому мені.

Цей ватяний лейбик, вітрами підшитий,мені завеликий — з чужого плеча,та й тіло вспадковане, дране, як сито,—на ньому сліди і від куль, від меча.

Під тим драним тілом — ще менша істота,а в тій малуватій — ще менша тремтить,і вітер бляшаний, пробивши ворота,мов простір плескатий, назустріч летить.

Навіщо ти випростав гордо поставу?

Щоб простір летючий стяв голову з пліч?

Позаду снується стежина крізь трави,що гине в глибинах років чи сторіч.

Ти ріс, мов полин, при шляху, на обоччі,і бгалась війною душа, наче віск,забувши про поклик високий, пророчий;і чув лиш скрипіння і гуркіт коліс.

І прагнув ти тиші, життя владування:на все розпростертись, усе підібгать,але ж оболонки, як решето, драні —за ними істоти від страху

Ні ситтю снігів, ані світлом не вкутать,і ґудзів потрібних для тіла нема.

Розірвано й пам’ять, але ж не забуто.

Попереду далеч — сторінка німа.

І кволий промінчик забутої тишібляшане брижчання і шум протина.

І ти мов промацуєш слухом колишнім:— А що в тій дитячій істоті луна?***

0
0
19
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Телефонная будка
Зеркальное отражение
Ароматное цветение сирени
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+