Геоцентризм

Я знову чую не нову розмову,

Поза якою пустка і пітьма:

Земля — одна на всю

Жива планета, іншої нема.

А хтось зітхає так глибокодумно,

Немовби зауважити хотів:— Це дуже сумно.

Боже, як це сумно!

Адже ж цей світ

Не кращий із

Тим часом той, хто ловить у

Сліпої влади — до оцих

Додав своє:— Одна жива планета?

Ха–ха!

Тоді я неспростовний

Це так йому припало до вподоби,

Що замість храму освятив тюрму.

І весь народ — учені й

Молитись нині змушені йому.

І люди дякують в тупій

За те, що дихання лишив їм дар.

А дехто стверджує, що навіть

З його наказу світять із–за хмар.

Лиш дивний Всесвіт з краю і до краю,

Мов на весні закохане дівча,

Лукаво зорями–очима грає

Він цих смішних тривог не поміча.