Співчуття

Дорога між дубів через містки з осики

За тиждень знову їх лаштують лісники.

І ряст поміж дубів, і гайвороння крики,

І хмари в озері, і шурхіт осоки.

Але чи бачиш пні?

Їх бачити повинно.

Перед війною тут були старі дуби.

Коли ж повісили між них дівча невинне

Засохли геть за дві чи три

Чи то зелений світ в людині бачить бога?

Чи співчуває нам і потайки втіша.

І, може, ясенам передалась тривога,

Якою сповнена моя сумна душа.

І, може, лиш тому в оці гіркі

Іще ворушаться мої живі вуста.

Що за колючкою красуються ялини,

З яких щоранку сонце вироста.