“Як світле сниво як плавба”

Як світле сниво, як

Легкої хмари, як

Вночі під хатою в спокої,

Мені ти є, моя журба.

Ні, не журба.

Ти не вона.

Я знаю смак журби-зажури,

Її єдині в світі мури,

Коли ні висоти, ні дна.

Ти не вона.

Ти є мій сум.

У миготливості

Ти є мені оте імення,

Яке несу, не донесу.

І знов несу в твоєму слові,

Як світле сниво, як плавбу,

Як рух тієї ще любові,

Що визнає лиш

Оце ти є мені.

Отак.1965