Уже тоді, оповесні,
Горища пахнуть першим
І гарбузи цвітуть між картоплями,
Уже тоді прощання
Носив я в серці — ношу кам’яну.
Мені вже бачились підбиті горем очі,
І повні вуха сліз на вицвілій подушці,
І губ краї, опущені в
І ще тоді, оповесні, я думав,
Що ти знайдеш себе у дітях чи в
І все забудеться, пригоїться, примре,
А час і простір зроблять своє
Не те я думав… ось вже стільки
За мною тінь твоя марою
І золоті слова любові
Мені звучать на спечених устах…1965
