Україно,
Що ти за то дала,
Що старого
Гетьманом обрала?
Україно,
Що ти заплатила,
Що до себе та Петрика 3Ти так прихилила?
Україно,
Що то з москалями,
Що посланці
До тебе з дарами? 4І за ними Лизогуб нас,
Чарниш,
Жураковський?
І чим же так
До них цар московський?
Не питайте, добрі люди,
Каже Україна:
Колись була в
Тяжкая година.
Колись була в
Тяжкая година:
Петро судив царевича, 5Судив свого сина.
І просився син
А Петриків тато,
І було там
Багато-багато;
Але жоден не
За нього обстати,
Не смів жоден проти
Голосу подати.
Їдна тілько
За нього обстала,
Їдна тілько
Голос свій подала.
І був гетьман в Петрополі,
Як Петрик вінчався, 6І до гетьмана
Петрик
Спасибі вам, добрі люди,
Що ви серце мали,
Що ви в кровлі мого
Рук не покаляли.
За то тепер і
Я вам позволяю,
За то тепер і права
Давні повертаю!
І чого лиш буде треба,
Просіть, добрі люди,
Усе для вас я учиню,
Усе для вас
І подякував Апостол,
Назад
Та й до царя, до Петрика,
Послів посилає,
Посилає до Петрика,
Просить милость мати:
Позволити
Старшину обрати.
Не перечить добрий Петрик,
Зараз позволяє.
Не чекає і Апостол,
Зараз обирає.
І Лизогуб став
І зараз до діла;
У судці пішов Кандиба 7І сотник Забіла 8;
В писарі пішов Турновський, 9Панич чи попович,
В осаули пан Лисенко 10І пан Мануйлович;
І поспільнії хорунжі
Горленко-бунчужний, 11А в поспільнії
Борозна 12 недужний.
І підняв на ноги
Слабу
І ще чогось до
Іде в Московщину.
Аж там Петрик помирає, 13Ганна наступає, 14Вона ж уже
Не так пригортає.
Вона тілько
В очі пригортає, 15А за очі тридцять
Людей вимагає. 16І піднялось тридцять
З полковником Танським, 17Пішлі, бідні, з
В степи басурманські.
І піднялось тридцять тисяч,
Та усі чубаті,
Пішли в степи
Вали висипати.
І піднялось тридцять
Ще до сходу сонця,
Висипають вал від
До самого Донця.
На другий рік тридцять
Свіжих посилає,
А торішніх тридцять
Назад повертає.
На третій рік із
Бійка розпочалась, 18Щоб від естів і від
Польща відцуралась; 19Бо любовник Ганнин Бірон 20Став її просити,
Щоби його у тих
Князем ізробити.
І почалась тая бійка,
Військо
Тоді гетьман
Стиха
Покидайте, — каже, — хлопці,
Турецькі границі 21Та давнього собі
Просіть у
І просяться у цариці,
Цариця
І булаву, бунчук, пернач,
Хоруг посилає.
І каже їм, запорожцям,
На вражую кару,
Заселити два Кодаки 22І річку Самару. 23А тим часом в Білій
Каже
Та у Польшу з
На час завернути.
І пігнались
З Білецьким Іваном, 24Здибалися з
Та із Галаганом;
Здибалися, полетіли,
Назад поглядають
Аж там уже
Козаки ховають. 25Аж там уже
Козаки ховають,
Аж там уже і
З Москви посилають,
Лизогуба
Тілько обирають… 26Лизогуба
Тілько обирають,
А другого
З Москви посилають.
Джерело:
Степан Руданський.
Київ,
Наукова думка”,
Апостол Павло — під цим іменем відомі два визначних діячі української козацької старшини кінця
II — початку
II ст., миргородські полковники, батько та син гетьмана Данила Апостола (1654—1734), якому, власне, і присвячено поему С.
Руданського і якого в поемі помилково названо Павлом.
Що старого Апостола || Гетьманом обрала… — Д.
Апостола обрано гетьманом Лівобережної України в 73-річному віці, 1 вересня 1727 р.
Влада його була обмежена.
Петрик — Петро II Олексійович (1715—1730) — російський імператор (1727—1730), онук Петра I, син страченого ним царевича
Що посланці повертають || До тебе з дарами… – У грудні 1727 р. делегація української козацької старшини у складі ніжинського полкового судді Михайла Забіли, гадяцького полкового судді Мартина Стишевського, прилуцького сотника Григорія Стороженка та переяславського осавула Луки Васильєва їздила до Петербурга з подякою за скасування Малоросійської колегії і відновлення гетьманства.
Петро II прихильно прийняв делегацію, обдарував її членів подарунками і разом з ними відпустив з Петербурга І.
Черниша,
В.
Жураковського та Я.
Лизогуба, яким було заборонено жити на Україні.
Петро судив царевича… — Суд над царевичем Олексієм відбувся 1718 р.
На суді були присутні гетьман І.
Скоропадський і козацька старшина: генеральний бунчужний Я.
Лизогуб, полковники П.
Полуботок (чернігівський),
А.
Маркович (лубенський),
М.
Милорадович (гадяцький).
І був гетьман в Петрополі, || Як Петрик вінчався… — Гетьман Д.
Апостол був присутнім на коронуванні Петра II у 1728 р. разом з козацькою старшиною, полковниками, бунчужними товаришами і таємним радником Ф.
Наумовим.
Кандиба Андрій — генеральний суддя.
Забіла Михайло — ніжинський полковий, згодом генеральний суддя.
Турновський — генеральний писар.
Лисенко Федір — генеральний осавул.
Горленко Яким — генеральний хорунжий.
Борозна Іван — генеральний бунчужний.
Аж там Петрик помирає… — Петро II помер 30 січня 1730 р.
Ганна наступає… — Після смерти Петра II російською імператрицею 9 травня 1730 р. стала небога Петра I, донька царя Івана Олексійовича Анна Іванівна (1693—1740), курляндська княгиня.
Вона тілько Апостола || В очі пригортає… — Імператриця Анна Іванівна нагородила Д.
Апостола орденом святого Олександра Невського, зробила його сина Петра лубенським
А за очі тридцять тисяч || Людей вимагає. — 1731 р. з ініціативи головнокомандуючого російською армією графа Мініха почалося спорудження оборонних валів і фортець від Дніпра до Дінця для забезпечення південних кордонів Російської імперії від татарських наскоків.
До цих робіт залучалися українські козаки і селяни.
Танський Антін — київський полковник.
На третій рік із Польшею || Бійка розпочалась… — Після смерти короля Августа II Сильного (1670-1733), союзника Петра I у Північній війні (1700-1721), в Польщі почалась боротьба за владу між його сином Августом
II і ставлеником Швеції Станіславом Лещинським.
На прохання Августа
II російський уряд надав Польщі військову допомогу.
В складі російського війська брало участь 20 000 українських козаків під проводом Я.
Лизогуба та прилуцького полковника Г.
І Галагана
Щоб від естів і від курів || Польща відцуралась… — Йдеться про Курляндське герцогство, створене 1562 р. з столицею в місті Мітаві (нині Єлгава), яке перебувало у феодальній залежності від польського короля.
З початку
II ст. почало підпадати під вплив Росії і 1795 р. було остаточно приєднане до Російської імперії.
Бірон Е. (1690—1772) — фаворит Анна Іванівни, згодом старший підкоморій і правитель державних справ; 1737 р. обраний герцогом
Покидайте, — каже, — хлопці, || Турецькі границі… — Після зруйнування 25 травня 1709 р.
Старої
Чортомлицької) Січі царськими військами частина запорожців перейшла на підвладну Кримському ханству територію і в пониззях Дніпра заснувала в Олешках (нині Цюрупинськ,
Херсонської области) Олешківську Січ.
Тут для життя запорожців склалися тяжкі умови, і 1714 р. козаки звернулися до царського уряду з проханням дозволити їм повернутися на батьківщину.
Але царський уряд відмовив козакам.
Незважаючи на відмову, козаки самовільно групами і поодинці поверталися на Україну.
Прагнучи зміцнити південні кордони Росії в зв’язку з небезпекою татаро-турецьких нападів, царський уряд з ініціативи Д.
Апостола 1734 р. дозволив їм повернутися до Росії, на Запоріжжя, де в березні 1734 р. за три-п’ять кілометрів від Старої,
Чортомлицької,
Січі (біля теперішнього села Покровського,
Нікопольського району,
Дніпропетровської области) вони заснували Нову Січ (1734—1775).
Два Кодаки — тобто Старий Кодак (нині Старі Кодаки, село Дніпропетровського району,
Дніпропетровської области) і Новий Кодак
Кодак,
Кодаки), фортеця на правому березі Дніпра проти Кодацького порогу, в кінці
II ст. перейменована в село Старі Кайдаки.
Тепер входить в межі міста Дніпропетровська.
Самара — ліва притока Дніпра поблизу Дніпропетровська.
Білецький
Білицький) Іван — кошовий отаман Олешківської
Аж там уже Апостола || Козаки ховають. — Д.
Апостол помер 28 січня 1734 р. від апоплексії.
Похований у Великих Сорочинцях,
Миргородського району,
Полтавської области у Покровській церкві, збудованій за його наказом 1732
Лизогуба півгетьманом || Тілько обирають… — Після смерти Д.
Апостола указом Анни Іванівни на Україні було встановлено тимчасовий уряд
Правління гетьманського уряду), який складався з призначених царським урядом російських чиновників та української козацької старшини (росіяни — князі Олексій Шаховськой та Андрій Баратинський, полковник Василь Гур’єв і запасний полковник Іван Синявін; українці — генеральний обозний Я.
Лизогуб, генеральний суддя М.
Забіла, підскарбій А.
Маркович і запасний осавул Ф.
Лисенко).
