Указ

Їде козак дорогою,

Дівку надибає;

Вийняв папір з-за

Та й її

І прочая, і

По сему

Кожна дівка

Довжна дать по

Чуєш, дівко, що в

Та чую, козаче».

І вже ж рада-то, псяюха,

Аж мало не скаче!

Ізліз козак, покріпився,

На коня сідає,

А дівчина

Та й ще

А приглянься-но, козаче,

До того указу:

Чи нема там написано,

Щоб іще по разу?»