Їде козак дорогою,
Дівку надибає;
Вийняв папір з-за
Та й її
І прочая, і
По сему
Кожна дівка
Довжна дать по
Чуєш, дівко, що в
Та чую, козаче».
І вже ж рада-то, псяюха,
Аж мало не скаче!
Ізліз козак, покріпився,
На коня сідає,
А дівчина
Та й ще
А приглянься-но, козаче,
До того указу:
Чи нема там написано,
Щоб іще по разу?»
