Породила мене
У високих у палатах,
Шовком повила.
У золоті, в оксамиті,
Мов та квіточка укрита,
Росла я, росла.
І виросла я на диво:
Кароока, чорнобрива,
Білолицяя.
Убогого полюбила,
Мати заміж не пустила,
Осталася
У високих у
Увесь вік свій дівувати,
Недоля моя.
Як билина при долині,
В одинокій
Старіюся я.
На світ божий не дивлюся,
Ні до кого не
А матір
Прости мене, моя мати!
Буду тебе проклинати,
Поки не
Друга половина 1848,
Косарал]
