Породила мене мати

Породила мене

У високих у палатах,

Шовком повила.

У золоті, в оксамиті,

Мов та квіточка укрита,

Росла я, росла.

І виросла я на диво:

Кароока, чорнобрива,

Білолицяя.

Убогого полюбила,

Мати заміж не пустила,

Осталася

У високих у

Увесь вік свій дівувати,

Недоля моя.

Як билина при долині,

В одинокій

Старіюся я.

На світ божий не дивлюся,

Ні до кого не

А матір

Прости мене, моя мати!

Буду тебе проклинати,

Поки не

Друга половина 1848,

Косарал]