2 min read
Слушать

Туман

На тин натикався туман благуватийі кілля трухляве, мов зуби, хитавта все наближався щомиті до хатипо стежці, яку із давен пам’ятав:примарний єством, та присутність відчутна, —він, світ поглинаючи, пам’ять стискав,наліг він на двері плечем всемогутнім—у дошці зосталось гніздо від

Якась невиразність, розмитість суцільна,якесь розпадання того, що було,душа в цім безмежжі була ще невільна,поволі втрачала останнє

І крапало в морок з-під стріхи насіння,пелюстками кліпав сліпий покрівець,і бралась до рук сіра фарба осіння,яку не відмиє і

Спізнився на літо твій поклик останній,що, листя пожовкле оббивши, упав,і ти, захлинувшись холодним туманом,на все натикалася, ніби

З пітьми виступали загострені речіі прагли зануритись в протини ран.

Нестерпне мовчання в глухій порожнечі,де тисячі голок занозить туман.

Поволі стає олов’яним волання,і м’язи судомить холодний метал.

І впав, наче поклик, листочок останнійі губи розкриті тобі залатав…***

0
0
71
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+