2 min read
Слушать

Власний портрет у газеті З циклу «Фотокартки»

З циклу

В марнотах розуму, у пізнанні неситімтак праглось осягти і все збагнуть,що й не помітив, як літа прожито,крізь шибку криги дивишся в

Днів скільки залишилось?

Чому ж ти не обчислюєш і їх?

Адже кружляють стрілки й коліщата,відома швидкість, та знайомий

Але ж боїшся.

Дивишся під ноги —де не ступнеш, там шелестить папір:газетами намощена дорога,але портрета все не вхопить зір.

За крок портрет повторюється знову,але його розпласкує ступня,в очах тобі мелькоче щось знайоме,знайомий хтось когось наздоганя.

Та ще в тобі годинник цокотливий,прикваплюючи, рухатись велить.

І шелескоче паперова злива,хоч вісь зірви та зупинись на мить.

І той портрет розмножений впізнаєш,і з кожного щось вічне забери —папір жовтіє, довгий шлях — в безкрає,і що не крок — портрет горить, горить…***

0
0
151
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Портрет пространства
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+