1 min read
Слушать(AI)Безмежжя
Понаджений прихильністю снігів,ошуканий, спонукуватий криком,він відчував себе рівновеликимбезмежності, відбитій в люстрах днів.
Слід залишав і думав: наповічно,але вода ішла йому навстрічно,змиваючи відмітини й відбитки,і обертала машкару трагічнуна реготню, що розповзлась на нитки.
Щоб хоч крижину зберегти на згадку,усі струмки він заганяв у гатки,міняв супротно вперту течію,лопатою все тіло ручаюрубав.
Перекидав у спогад довгу кладку.
Та й пам’ять зраджує: січнева білість де?
А талий сніг впотужнив тільки
І порожнина ширшає — гуде,віщуючи безмежжя і свободу.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Старіє час
Старіє час… Не запевняй, що Бо свідчать навіть зморшки на стініі комарині протяги у рамі,облуплена замазка на вікні,що зміни відбулися й поза Зістаривсь час у найпевнішім місці,в чутливій крапці стислого єства —він в серце нурить щохвили...
Стовпи
А що ж в минулому Що там Безклопітно чи можна жити Якщо нам зраджують літа,а пам’ять, як вода несита
З олівцем у руці
Всіх кольорів я пригадать не зможу,якщо всесвітній втрачено взірець День проминув, і знову зір порожній —штрихує пустку чорний олівець Відновлюю по пам’яті малюнок:лужок, калюжа, стежка, лепеха,води і сонця теплий поцілунок,до щік лускою...
“І цвяхів побільшало в світі”
І цвяхів побільшало в світі,і рук стало більше,та відливаються в форми бетонні хрести Ніби тіла відмінилися наші, і муки вже іншіне відчувають долоні гвіздків Плоть богостворену маг протикає,мов деревину, іржавим штирем…— Вам не болить<b...
