1 min read
Слушать(AI)Крик та луна
Змикались міцночорні мацавки імликрізь них точились миу небовони висмоктували насаж до нейронів днавтекла злякавшись ошелешена лунаіз небаалезоравши ночі перелігсамотину із себе вичавив наш криктаки зробивши крокдо гомону зіроккрізь небоі довго руку подававнімій луніале вона сховаласьв теплому багніпід небомй вигадувала там собі богівякі не малираненосних голосіва крик зникавза небом.
Кацай Олексій
Кацай Олексій Опанасович (нар. 7 червня 1954 р.) — український поет, прозаїк. Пише українською та російською мовами. Член Національної Спілки п
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
“Крізь бурштинове мливо”
Крізь бурштинове мливоароматних обріївсяють і зорь прожектори й ліхтарики атомівмерехтять з лоскотливих порожнечнавіки липневого медвяного небасвітло якого речовиною прозоро згуслоі ось повільною цівкою з губ тремтливихцебенять слова невідоміі спа...
Закоханий робот
Стрімкий наш часвигадливий на долі —у хащахзфантазованих історійзакоханогоробота я стрівщо награвав прадавніх зорь мотивдля дівчини з Північної Корониолюднившизвучання електронівозвучившилюбові кожну митьі слухав я у неземній місцинівесь нерухомий...
Вертаємось
Пропахнувши торішнім листям,вкриває ультрафіолетмоє загублене князівствона найзабутішій з планет Бузкові хмари видихаєзаслаблий вітер зорь крихких Безгучно час перетераєзалізні клямри брам важких В степах зотліли
“Всмоктала чорна ряска зорепад”
Всмоктала чорна ряска зорепадхапа парсеки ротом безупиннов акваріумі трьох координатмій зорелітяк без води У склі безодніпогляд вже померху порожнечузгусло безгомінняі темно навкруги і ні шешерхлиш нескінченність зорі нишком І ось тоді я...
