Всмоктала чорна ряска зорепадхапа парсеки ротом безупиннов акваріумі трьох координатмій зорелітяк без води
У склі безодніпогляд вже померху порожнечузгусло безгомінняі темно навкруги і ні шешерхлиш нескінченність зорі нишком
І ось тоді я мікрофон зібгавздолав його змертвілість найстрашнішувкрутивши віршів непорушну тишуй навколо їх усесвіт
А потім обережно до нестямия голову та очі оберегиз гермошолому витягнув торбегиі довго вчився дихати словами.
