“Всмоктала чорна ряска зорепад”

Всмоктала чорна ряска зорепадхапа парсеки ротом безупиннов акваріумі трьох координатмій зорелітяк без води

У склі безодніпогляд вже померху порожнечузгусло безгомінняі темно навкруги і ні шешерхлиш нескінченність зорі нишком

І ось тоді я мікрофон зібгавздолав його змертвілість найстрашнішувкрутивши віршів непорушну тишуй навколо їх усесвіт

А потім обережно до нестямия голову та очі оберегиз гермошолому витягнув торбегиі довго вчився дихати словами.