Що нам морок!

Там, де

По підметах спорохнялих,

Златовіти

Йшов новітній день!

Гей!

Сідаймо всі на релі

Гайдабурити гайда!..

Морок, смуток?

Я веселий

Молотка дзвінкий удар!

Тіні

Зникли.

Вечір

І –

Що мені?

Я до цього також звиклий,

Як до мене тьмяні сни.

Небо

Зорі списики у простір.

І сьогодні, як і вчора,

Морок хмуриться від злості.

А у мене біля

Сиза горлиця туркоче,

Серце з ретязя

І голубку залоскоче.

Що нам морок, що нам смуток?

Ми йдемо – наперекір,

Ми – весни найперші гуси,

Наші дні – бурхливий вир.