1 min read
Слушать(AI)Біля братської могили
Незримо, але чітко мінився хмари профіль.
В проміжках між дощами спалахували кохвиі, висвітливши сутінь, заціпеніли в страсі,бо, як і ти, уздріли провали чорні в часі.
З тих непомітних щілин тягло липкою цвіллюі листя вибивалось несправжнє,
І чувся плач:
Синочку, гіркий мій полиночку,чого ж ростеш далеко ти на чужім
Щоб зір не провалився, я притулив долоні —на пучках і на листях окалини солоні.
То парафін із хмари?
Чи захололе світло?
У чорному проваллі полин цвіте сирітно.
Долоні піднімаю, щоб затулити отвірв проламаному часі, та голос б’є
Ой не впаде ж соненько на твою
Ой прийди хоч дощиком та й до свого домоньку…»***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Шлях
Шлях розкиса на голотечі,мов хоче кроки розчахнуть,намулом осідає вечір,і згущується каламуть В глевкій грязюці слід зникає —позаду дощова стіна;і ти, немов вигнанець з гаю,все тонеш, не знаходиш А на обоччі розчепіривсьу розпачі тернови...
Сніги
Ой, як пахнуть сніги Голова захмеліла,і, учадівши, всох серед снігу будяк Під ногами, поглянь, навіть тінь побілілаі біліє, біліє в очах Кім’ях снігу летить у безодню зіниціі, маліючи, тане в її глибині,і зникають у небі побілені пт...
Під новорічну ніч спогад
Сіллю снігів осіда каламуть піднебесна,зменшилась в зрості постать самотня в степу Ворон крилом прагне білість снігів перекреслить,чорно маха — обтина за стропою Слуху торкається чистий дзвінок кришталевий:звідки ці звуки течуть, як вода...
Пташине імення
Опукла спокусливість ліній пливучихсхвильовану плоть за хвилину озвучить;і ніч насолоди, спожита поволі,розчиниться в грудях крупинкою солі Від лона палкого долоні відлинуть,заносячись вгору на лет лебединий,і витнуть в повітрі осягнуті форми...