Сніги
Ой, як пахнуть сніги!
Голова захмеліла,і, учадівши, всох серед снігу будяк.
Під ногами, поглянь, навіть тінь побілілаі біліє, біліє в очах
Кім’ях снігу летить у безодню зіниціі, маліючи, тане в її глибині,і зникають у небі побілені птиці,і минають, минають раховані дні.
Ох, як пахне життя!
Особливо — минуле.
День від дня не відняти — суцільний клубок.
Тільки голос подасть здаленіла зозуляз глибини забуття, з осереддя
І холодне крило аж по горло нагорнезапахущих снігів і тебе захмелить,аби сохле стебло не здавалося чорнимі прожите життя не збігалось у мить.
Розкотив сповиття по самісіньке літоі звільнив свою плоть, закричав немовлям,бо без білих снігів надто вільно на світі,що й поглинути може потульна земля.
В білий кокон снігів сповивайся щільніше,до стебла хай тебе приторочує нить:хилитайсь, хилитайся, неначе горішок,щоб до білої суцвіті сніг пережить.***
Павло Мовчан
Other author posts
Кам’яний вік
О камене битий Відкритий, терплячий В тобі чітко душу приховану бачуі стиснуте чую мовчання в тобі,у тебе учусь зосереджувать Упертості вчуся, але не байдужжя,та рухатись вільно не годен і ти,відкрите тобі і мені надовкружжя, —на гр...
Колискова
Озираюся: день стертий з пам’яті… І стискається тіло, і нуриться в ніч Страх мов шашіль в тобі Голос стиснувсь
3 У талій воді – відбиток
1 Не виріс я, а переріс себе ж,і сам себе щоночі вже лякаюсь,бо руйнівна пітьма не знає межі камінь міццю в плоть перетікає Течу очима — на подушці сіль,і пальцями струмую та Наче вода — збираю звідусільпаперу клапті і солярки плями
Відлуння “Йдуть дощі неситі”
Йдуть дощі неситі на сніги нечисті,не згадаю гадки і не змислю мислі Збавлене чи збуте,стерте чи забуте,березень минувся чи прожився лютий Зменшується білість, чорнота зростає,крапелини спілі віття угинають —стончуються пучки, і долоні в...