1 min read
Слушать(AI)Шлях
Шлях розкиса на голотечі,мов хоче кроки розчахнуть,намулом осідає вечір,і згущується каламуть.
В глевкій грязюці слід зникає —позаду дощова стіна;і ти, немов вигнанець з гаю,все тонеш, не знаходиш
А на обоччі розчепіривсьу розпачі терновий кущ,бо світ навколо
І став твій погляд
Чи, може, очі призвичаївдо каламуті, пелени,до падолистої печаліта до земної
Аби збагнув сумну оману,примарність літніх фарб збагнув;а тіло тоне, поле тане,свідомість вирина зі сну.
Але в заплющені повікистукоче
І не відпустить до скон вікуноги твоєї путівець.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
З двох боків “Позбудься камене камінності своєї”
Позбудься, камене, камінності своєї,горбочком стань потульним для ноги,стань глиною вологою чи глеєм,і вийди, водо, геть за береги Ти, дерево, збуди закостенілість,продовжся мною чи мене продовж;душа струмлива розмиває тіло,що стало широченни...
В Кижах
Між ребрами брусованої хатиросте трава, у вікнах дуплуватихсидять коти, і жевріють ледь-ледь,димлять ґноти, наповнюючи вщертьсамотністю присадкувате житло,де палахкоче дзеркальце, як Назад нема, немає вороття,з минулим розминається життя,і, п...
Через ліс
З оленкою в руці сидів я на узліссі:метелики цвіли, снувала мурашва,світилася трава, і промені навскісні,лунаючи, ішли крізь чисті дерева На вічній глибині, у серцевині ока,як насінина лун, ще жайворон тремтів,у м’якушах хмарин дощу тугі воло...
Проступаючі малюнки
Він горілиць лежав, розплющений повітрям,за межами очей закруглювався світ,і від тепла, що в тілі, западина гранітнарозширювалась, глибла поволі, наче А під вагою тіла стискалося коріння,і карлючки торішні, прошилюючи спину,торкалися болюче н...
