Погляд на дерево

Крізь вершечки дерев проступає щомиті чіткіше дорога,і співають багряно присипані листям півні.

Що ж ти вичитать встиг із листка вогняного,коли він п’ятипало світився тобі у вікні?

Та чи ж лінія серця бува за життєву коротша?

Шестимісячний строк — це багато чи мало для нас?

Тихо стовбур схитнувсь — червониться пороша,продувається клен, продувається час.

І навіщо труди проростальні, навіщо і мукирозривати бруньки і для листу визбирувать сік?

Якщо небо дихне гіркотою розлуки,відречеться земля і червоний обірве потік.

Чорне дерево грудня, чом же ти вік не зелене?

Чую, чую у кров інший колір

На долоні дивлюся свої, як на листя черлене,і нічого не можу дізнатись про час.

Мабуть, знають півні… бо читають, як ноти,і пітьму, і світанки, і сьогоднішній день.

Слухай, слухай: крізь шар чорноти й позолотипроростає пагілля кленових пісень.***