Блакитний мед

Блакитний мед до уст прилип,душа — метелик колекційний,приколена натхненням до небес.

Антени… ах! цікаво… ах!

Блукав і там над містом місяцьі до піщаних берегівтріпотно кораблі тяглися,а в щоглах кубливсяуламок бурі.

Але не бігали тоді за гармонійнимисинтезами.

Не музиканили повітряаероплани.

Лишень увечері шулікакружляв вгорі,а біля нього метушилисьтендітні ластівки,що потім крапками сідалина височінь.

Антени… ах! цікаво… ах!

Душа — метелик колекційний —летить ще далі, в міжпланеття.

Вже пролетіла спогад, другий,на третім раптом

Чоло прострілене не жаломвеселки-бджілки,а

Та горілиць вона лежитьодну лиш мить,а потім знов біжить, біжить,біжитьпокуштувати мед,блакитний мед….