1 min read
Слушать

На латці — латка З циклу «Відлуння війни»

З циклу

Відлуння

І випив простір голос твій —тепер шукай себе самого:хоч видихайсь, хоч занімій,одна надія лиш — на кого?

Подесьбіч — муром житній лан,ошую — золота пшениця.

Попереду — росте бур’ян,позаду — грона

Невже з тобою це було?

А ти — чи був собою?

Промита пам’ять, наче скло,водою дощовою.

Збирав праворуч колоски,по ліву руч — осколки,щоб вимолотить потайкиодну зернину голки?

Все залатав: і плоть, і час,і землю, пам’ять,

Рубці лиш бачу повсякчасна тілі й подовкола.

А на воді — на шрамі шрам;життя — на латці латка,і блиска голка тут і там,та рветься все

І рветься рот від рваних слів,і лускають зіниці,але не залатать тих днів,де знов пробилась криця.***

0
0
179
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+