IV “Не реквієм тобі — подяки гімн”

Не реквієм тобі — подяки гімн:все добре починалося від тебе,все, що в житті здавалось дорогим,що радістю зростало аж до неба.

Дівча несміле, що в п’ятнадцять літ,замріяне, чекало на порозі,ти взяв за руку і пішов у світпо бомбами розгромленій дорозі.

Над світом саме загорявся мир,і ми несли — назустріч сподіванням —в життя нового серцекружний вируперту працю і палке кохання.

Була, мов сонце, ця твоя любов:з несмілого, наївного дівчатив підсонні життєрадісних умоврозквітла жінка, і дозріла мати,і крила виросли на пробу сил,бо кликав-вабив недосяжний

Як я могла б тепер без власних крилзустріти день — самотній і недобрий?жовтень 1992