Кора

Руками охопив, — а під корою сік.

Під пальцями членується галуззя,

Під пальцями і форма листяна,

Під пальцями і шумовиння,

Під пальцями і гнізда щебетливі.

Ой дерево, покладено на зливу!

Як жили висотало з неї — зацвіло.

З-під пальців визволялося крило,

І мавка вимальовувалась

В зелено-позолочених

А дерево чухралось на вербаб’я:

Фашини — зв’язані і соляться в діжках.

Бач, дерево не втримаєш в руках,

Воно росте й крізь пальці протікає.

І верб’яна прокинулась цікавість:

Про себе слухає, на себе поглядає,

Повільно, ніжно мавку загортає.

Кора — крило,

Невірним шумовинням обросло.***