В передчутті весни
Ліс знеосіблений, відсирівши, розмивсьоскорбною пітьмавістю по сизім,і небо краплею провисло журно вниз,щоб засвітився зміст у вічній книзі.
Я краплю дощову губами знявз морозами гартованої гілкиі пережив нову сторінку дня,збираючи по літерах, мов бджілканектар життєвий — крихітки знання:і не зрадів, а смутком перейнявсь,не відокремивсь — розчинивсь у лісі,і ніби корінь вглибився у час,хоч туго розростались в цім замісі:грузькі сніги, а краплі дощовіобтяжисті — перекосили плечі;і рвуться, рвуться нитки сирові,а краплі, наче крапки в кінці речень,такі місткі, осяжисті, змістовні,що в них весь світ поволі увійшов.
О ягоди небесні, світоповні —отвердли ви, мов закипіла
По ягоді з повітряного гронавикрапується піднебесний сік,і тане в роті, здрібнений, солоний,останній сніг, що на вітрах прогірк.
А видовжені пучки чують весну:від ніжності наключується брость,о тільки б краплю злагоди — воскреснеусе, що снігом в серці затяглось.***
Павло Мовчан
Other author posts
Навіжений і цар
Уривок з поеми Брехня возвеличує завжди звитяги,вростають у губи тугі мундштуки,і тріскають сурми гарячі від спраги,а з них вилітають сухі Обабіч воріт сурмачі захололи,упершись очима в заобрійний мур, —ось їде узвозом гранітний Микола,з...
Розорана могила
1 Пилок часу ліщина трусить на перелоги голубі,я загублюся, віднайдуся, як ніж в руці,сам у собі Але, шукаючи, я втрачу те, що невтраченим вважавта неубутним, так неначе об вітер притупив І погляд каменя не вріже, пилок спаде,збіжит...
ТГШевченко перед пам’ятником Миколі І
Важкий лютневий лід, в якому тріснув човен,синіє грань води, що імені збулась,і зерна вільхові із білої половинасіялись у зморшках гранітного Насіялось й в рукав, що аж судомить руки,наперсники надів мороз на кожен перст,і холод видиха луска ...
Кам’яний вік
О камене битий Відкритий, терплячий В тобі чітко душу приховану бачуі стиснуте чую мовчання в тобі,у тебе учусь зосереджувать Упертості вчуся, але не байдужжя,та рухатись вільно не годен і ти,відкрите тобі і мені надовкружжя, —на гр...