Огні горять, музика грає,
Музика плаче, завиває;
Алмазом добрим,
Сіяють очі молодії;
Витає радость і
В очах веселих; любо їм,
Очам негрішним, молодим.
І всі регочуться, сміються,
І всі танцюють.
Тілько я,
Неначе заклятий,
І нишком плачу, плачу я.
Чого ж я плачу?
Мабуть, шкода,
Що без пригоди, мов негода,
Минула молодость
Перша половина 1850.
Оренбург]
