1 min read
Слушать(AI)Лист
На клаптику паперурука напише словокоротке:прощай.
Хоч тьмяні очі знову, зновуобіцяють солодкийодчай.
На клаптику паперурука напише тремтячи,що тісно двом серцямна світіширокому.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Пейзаж з вікна
Дивись: шумує день погожий,кипить зелена заметіль В товстому дзбані варить рожі,аж піна бризкає звідтіль Дуднить по шибах дощ цинобри,і скло відблискує, мов сталь Парує курявою обрій,хвилює в димі ранніх сальв
Щастя
З усіх людей найбільше я щасливий,будую білий калиновий міст Мій дім скляний не з казки, лиш правдивий Великої моєї філософіїтакий безглуздий зміст Не заплачу стражданню й горю мита,люблю риск, небезпеку й сум’яття
Диво
Над ранком Зорі з вовни мряки,мов злоті гудзики з плаща,відпоре день і сім’ям макурозсипле солов’ям в кущах В сувоях тиші сплять долини,де мох задуми й мох імли,аж скотиться стозерна диняна лопуховий ранку лист Як диню сонця зсуне в...
Весна
Росте Антонич і росте трава,і зеленіють кучеряві вільхи, Ой, нахилися, нахилися тільки,почуєш найтайніші з всіх слова Дощем квітневим, весно, не тривож Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо,хто сипле листя — кусні скла на тебе
