1 min read
Слушать(AI)Щастя
З усіх людей найбільше я щасливий,будую білий калиновий міст.
Мій дім скляний не з казки, лиш правдивий.
Великої моєї філософіїтакий безглуздий зміст.
Не заплачу стражданню й горю мита,люблю риск, небезпеку й сум’яття.
Я є рушниця, радістю набита,якою вистрілю на честь життя.
Я п’ю його до дна, без сумнівів, без журб і бід,ніщо, що людське, — не є мені чуже,а що сьогодні я не маю грошей на обід, —байдуже.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Колискова
Вузли доріг затиснуті на горлах сіл Знов сняться сни минулі Сідають дні, мов птахи, на хатах і розгортають крила вітру Скриплять колиски:
Руно
Поїдемо удвоє по закляте руно З долоні вітру, що прощався з нами, грудкапогаслої зорі упала, мов дарунок Вперед Сім миль кохання і остання — смутку
Стріла
Подай мені лютню з каміння,холодну мов лід і блискучу мов сталь О, не кантилена осіння,зими променистий, іскристий кришталь Не зайві жалі легкозмінні,не мелений мелос, не настрій шовковий Хай струни, як вістря кремінні,деруть мої па...
З зелених думок одного лиса
Я не людина, я рослина,а часом я мале листя, Співало дванадцять дівчаток: ой, стелися, хрещатий барвінку,і сонце в ріці веретеном зеленим Написана єдина істина: рости Хвала усьому, що росте,хвала усьому, що існує