Над ранком.
Зорі з вовни мряки,мов злоті гудзики з плаща,відпоре день і сім’ям макурозсипле солов’ям в кущах.
В сувоях тиші сплять долини,де мох задуми й мох імли,аж скотиться стозерна диняна лопуховий ранку лист.
Як диню сонця зсуне вітерна решето ясних долин,розплющують зіниці квітиі листя рветься в дальню синь.
А серце, що, незаспокійне,збагнути хоче все до дна,тріпочеться і з листям рвійнимдо болю прагне дива дня.
