1 min read
Слушать(AI)Сільський сонет
З зимових спогадів про
Хвилюється широкий лан зелений,
Волошки, ніби зіроньки, блищать,
На тонких стеблах крапельки
Минулого дощу веселчасто горять.
І дівчина, обсипана квітками,
Іде, немов пливе лебедонька в воді,
І грають променистими вогнями,
Неначе квіти, світлі очі молоді.
Вони до мене так привітно сяють,
Що в серці стиха струни золоті дрижать,
І знов пісні мої пливуть, лунають.
В там, в гаю, — пташки дзвенять, дзвенять,
І щастя на душі, і тихий
Хвилюється і грає лан широкий.1912
Рильський Максим
Стихи Максима Рильського. 1895—1964. Украинский советский поэт, переводчик, публицист, общественный деятель, лингвист, литературовед. Автор стих
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Есмеральда
Шаліє вихор полум’я і змори: Коза, та бубон, та циганський стрій П’єр Гренгуар, високий і худий, Уже забув містерії і хори
Сонет
Scorn not the sonnet, critic WordsworthСуворий Дант не зневажав сонета; Петрарка в нім кохання виливав; Кохався в грі його творець Макбета; Про сум гіркий Камоенс ним співав
До Німану
Адам Міцкевич в перекладі Максима Мій рідний Німане Куди сплили ті води, Що я в дитячі їх зачерпував долоні,
Вечір напровесні
Весна за прякою, мов скромна Маргарита, Схилила стан гнучкий і пісеньки співа Проста мелодія, знайомі всім слова, По-старосвітському одежа вбого зшита
