1 min read
Слушать(AI)Коні
Води напившися з ясного джерела,
Вертаються вони на поклики пастуші,
І хитро щуляться у перволітків
Хвилина — і табун мов буря понесла.
А вечір глибшає.
Рожево-сиза
Оповиває степ, людські голубить душі,
І хмарки плямами розбризканої
Стають на обрії, подібному до скла.
І от, натомлені, притихлою
Вони вертаються.
Лиш кілька
Не хочуть ні вівса, ні сну, ні супокою.
Старого пастуха бере і сміх, і гнів:
Ну, сказано — малі!
Усе б то їм брикати!..
А легіт пестить їх, немов ласкава мати.
Рильський Максим
Стихи Максима Рильського. 1895—1964. Украинский советский поэт, переводчик, публицист, общественный деятель, лингвист, литературовед. Автор стих
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Новий хліб
Пахучий пил невпинно осіда, Фарбує все у матові півтони, І голоси людські — як Того, про що розказує вода
Поцілунок
У темній гущині її я наздогнав Вона, вже лежачи серед пахучих трав, Руками пружними од мене одбивалась Нарешті стишилась — і дивне диво сталось:
Філософ
В маслиновім гаю, поважною ходою, Хвилясті одяги нап’явши ябияк, Снують філософи, лише один На місці, думкою охоплений новою
Голос отрути
Люблю отруту, сховану в лілеї, Люблю порок із поглядом ясним, І безсоромність ніжності твоєї, І терпких милощів незнаний дим