Заворожи мені, волхве!
Заворожи мені,
Сидить по мавпі на зорях, на місяцях,
Респектабельні пілігримив комфортабельних
Волгах»«ходять» по шевченковських місцях.
Вербують верби у монографії.
Вивчають біо- і гео-графію.
Полюють в полі на три
А цікаво, багато б із них потрафилипройти шляхами його долі?
Давайте чесно.
Не кнопки ж ми й не педалі.
Що писав би Шевченков тридцять третьому,в тридцять сьомому роках?
Певно, побувавши в Косаралі,
Побував би ще й на Соловках,
Загартований, заґратований,прикиданий землею, снігами, кременем,досі був би реабілітований.
Хоч посмертно, зате — своєвременно.
Звісило з трибуни блазенський ковпакзабрехуще слово.
Було так, було так, було так, було
А може, було
Чуєш, батьку?
Чую,
Пропадали ж люди ні за гріш.
Передсмертно лаявся Косинка.
Божеволів у тюрмі Куліш.
Курбас ліг у ту промерзлу землю!
Мовчимо.
Пнемося у багет.
Як мовчанням душу уяремлю,то який же в біса я поет?!
