Незнайомі міста мені сняться щоночі.
Незнайомі дахи.
Незнайомі жінки.
Може, з інших планет?..
До дискусій охочі,
Мене в зали запрошують молодики.
Алюміній і скло.
Всюди світяться стіни.
В людях страху немає за слово, за рух.
Щось тут є невловиме моє — з України.
Може, образ жіночий.
Чи пісня, чи
Прокидаюсь пітний і сідаю на нари.
А душа десь далеко
Не тут, не в тюрмі.
Довго плавають в мозку барвисті
І ґелґочуть стомовно в пістрявій юрмі.
Я задумуюсь болісно: в чому причина,
Що до мене приходить ця звабна мара?
Наглядач незабаром кормушкувідчинить
День почнеться зі слів:— На оправку пора.
