“Незнайомі міста мені сняться щоночі”

Незнайомі міста мені сняться щоночі.

Незнайомі дахи.

Незнайомі жінки.

Може, з інших планет?..

До дискусій охочі,

Мене в зали запрошують молодики.

Алюміній і скло.

Всюди світяться стіни.

В людях страху немає за слово, за рух.

Щось тут є невловиме моє — з України.

Може, образ жіночий.

Чи пісня, чи

Прокидаюсь пітний і сідаю на нари.

А душа десь далеко

Не тут, не в тюрмі.

Довго плавають в мозку барвисті

І ґелґочуть стомовно в пістрявій юрмі.

Я задумуюсь болісно: в чому причина,

Що до мене приходить ця звабна мара?

Наглядач незабаром кормушкувідчинить

День почнеться зі слів:— На оправку пора.