«Я тепер покохав город»

Я тепер покохав городтак весняно, як дуб цвіте.

Вже не ляже на скроню скороцей прекрасний безмежний степ.

Не піду на стіжки сінаі забуду озерну косу,де ширяв неможливо синіймоїх дум і мрій лосунь.

Я тепер не той, що в юність.

Цукроварні духмяна путьодійшла за безбрежні дюни,що могилами шведськими звуть,

Не побачу ніколи, ніколині доріжки (на ліс веде),ні поляни, де грають бджоли,де горить золотий день.

Це одходить од мене навіки.

Як і младість моя одійшла.

Чи не радість?

Я знаю тільки,що то був Чумацький Шлях.

А тепер я кохаю город,цей сторожкий трамвайний дзвін.

Він в мені неможливо скородорогим димком зацвів.

Отже, вибачте, сизі далі,я свій вік доживу й

І співають мені тротуарипро далеку прекрасну мету.