Ex oriente lux

Присвята

Громи… а може, й не громи?…вози у північ брукувалиі з’їхали на грунт

Навіяв вітер тишу.…тишу.

І гаснуть блискавиці.

Заколоратурила кольорами веселка,закрапала —рудий,фіолетовий,синій.

І от земля відчулатеплінь крокуючого ранку,як річці воду в

Зі сходу…кучугури кучугурили там.

Зі сходуструмкує дим.

Зі сходу горлиця летить —на зяб!

Затріпотіла криламина зяб!

А я прозірний вийшов на Полтавськута на Велику Могилуі —— Е-гей!— Сюди!. . . . . . . . . . . . . . . .

Над країною, над пшеничною,жовтоцвітною, голубиною,піднялись списидимарів.

Та й зашуміла зелена туга —заметушилася.

Пішли по луках перегуки,полинула луна.

Аж до самотнього далекого млинаполинула луна.

А з Криворізькогота Донецькогона степи, на поля Запорізькіїголоси-гудки, ніби повінь нот,та скликали світ під своє шатро.

Чуєш,

Дніпре!…на сході в сум вплелося світло,вплелося світло — в

Коса.

Зі сходу…кучугури кучугурили там.

Зі сходудим!…клаптиками, струмочкамипо голубих полях, з надхмарні,забутим спогадом доби архейської(період гнейсів),клаптиками,

Зі сходудим.. . . . . . . . . . . . . . . .

Ми стали на грунт,на грунт

А

І нас ніхто не переможе.

Ми захлинули простір,і подих вітру (зі сходу вітру)погладив нам

А вам?.

Ах, бризни, кров,бо ми є ви із іншим

Так знайте —біля жердин горить мета,як діамант в гущавині темряви.

Тримаймо стяг міцнішіндустрії-комуни!

Не проза це, а пісня відродження!

Нас не сотні, а мільйонишукають вищих берегівцивілізаційв різноманітних переливахсопілок різних.

Тримайте стяг міцнішіндустрії-комуни!. . . . . . . . . . . . . . .

І зашумів у лісі потяг…. . . . . . . . . . . . . . .

То перший

Галюциную я чи ні?

Зі сходукучугури кучугурили там.

Зі сходуструмкуєдим!______________* Зі сходу світло (латин.)..