Біжить божевільна
По степу… по степу… по
Пильно свердлить
Пітьму сліпу.
Захекано стане й затрубить:– Я йду-у-у!..
І в поспіху губить
Диму-вогню на ходу.
Летить.
А в кожнім
По двісті-триста рушниць,
То йдуть
На строну
Стануть, як мур, на кордоні,
А кожен – лицар, не хлоп!
Попам’ятають
Червоний Перекоп!
В будці – чотириста сорок,
Молодий вартовий на посту.
Його черга – вівторок
Стояти там, на
Два роки – ні вістки з
Що там?
Як там тепер?
Сумно старій і старому,
Гадають: певне,
Нагадує зміст газети,
Що вчора читали йому:
Погони та
Ворушаться десь у Криму.
Їдуть туди ешелони
А кожен лицар – не хлоп!
Попам’ятають
Червоний Перекоп!
За хвильку – перша
Так нудно хвилини
Не швидко прибуде машина:
О першій сорок і п’ять!
Посвист… Два
Третій бігцем під
Хто там?
Куди йдете?
Стій!
Ані з міс –
Рушницю до ока
І просто на
Варта… Буде морока…”
Наганом!
Збий його з
Дурню!
Буду стріляти!
Геть зі шляху”
Ач, насіння прокляте!
Завзяте!
Не знає
Вистріл.
Бандит упертий
І руху не встиг зробить
На рельсах
Мертвий лежить.
А другий кулькою
У груди і в праве
Добити шкуру гадючу!
Хай кров’ю, падло, стече!..”ІVБіжить божевільна машина.
Вже недалеко й
А там – до неба очима
Бандит і комуніст.
А там на лицарів
Чигає певна смерть
На степу, на широкому
Ще півверсти… Що за причина?”
Гадає старий
Тормоз – і стала
О першій сорок і
Труп!
І світла немає?”
Нема вартових на посту?”
Варта!
Чорт його
Ні слова на мосту.
Виходять зі світлом з вагону,
До трупа – з наганом лежить.
І вмить командир
Під міст залізниці
Міна! – кричить він звідти.
Я вийняв – ще б тільки
Та що це?
Дайте світла!
Тут ще один труп лежить”.
То наш вартовий.
Він
Вийняти мав і не зміг
Приліз під міст на
І мертвий звалився з ніг.
VСвисток!
Задудніла машина.
Через міст… І летить по степу,
Пильно свердлить
Пітьму
Набито в кожнім вагоні
І кожний лицар – не
Попам’ятають
Червоний Перекоп!
А в першім службовім
Лежить вартовий на мішку,
Що в мостовій
Відбув останню чергу.
А
И.
IA
NS, 1924 р.
