1 мин
Слушать(AI)Залізобетонний полігон
Хрущав граніт на щелепах дробарки.
Спливав Печерськ у банях-цибухах.
По зміні я виходив з кочегарки,
І ранок в небо співом вибухав.
І вже асфальтом до моста Патона,
Ще тепла від молочної роси,
Котилася ріка мого
І втілювалась в білі корпуси.
Вони під сонце зводились чеканно,
І нашим злетам заздрили орли.
Душа іще на подвиги чекала,
А наші дні вже подвигом були.
Мозолевський Борис
Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Земля Парфена Гречаного
М Із-за Голти, із-за Балти, із-за Кодими, Із-за того, що й на світі не було, На світанку білі олені виходили,
У темноті
А хто там ходить-колобродить, Де степ наш росами сія Хто із тобою флірт заводить Хтось зовсім інший, а не я
Елегія
Над косою Обиточною ні хмарки Серпень в’яже біле сонце у снопи Від Бердянської затоки аж по Скошені стоять мої степи
Нічний літак
Нічний літаче, міста не буди, Нехай собі спочине в снах дитячих І так всю ніч ґвалтують поїзди Зажди хоч ти, не квапся, мій літаче
