Моєму морю
Прийшла моя пора тебе зустріти,
Ступить на твій клекочучий поріг!
Відмічений суворим правом жити,
З тобою розминутись я не міг!
Мене ти кликало своєю глибиною,
І серце моє рано споловіло.
Над збуреною вирною
Воно з тобою ще не клекотіло!..
Ти чуєш, море?!
Юність моя, зоре,
В твоїх просторів синьокрилий дим!
Я молодим прийшов до тебе, море,
Будити хвилю із твоїх глибин.
Тобі ми з товариством
І молодість свою, і сивину.
Своєю честю ми
За чистоту твою і глибину!
Здіймаймо, товариство, наші
Із древніх і нових його глибин!
Рівняймо наші крила, як один,
На берегів омріяні вітрила!..
Дозволь нам, море, в пору цю
Своєю кров’ю влитись в твою
Дозволь нам, море, в бурях
Твою жорстокість пити і любов…1957
Вінграновський Микола
Other author posts
Імператриця Варвара
Ні бекання, ні мекання у мжичці, Куди не кинь — по голову плюта В короні з буряків на буряковій Із димаря Варвара виліта
“Куди тобі сонечко”
— Куди тобі, сонечко — До зими — Ось моє віконечко — Підвези
Піч
Зірок запізнілі Розбіжаться від мене в ніч Вибігай за село стрічати, Моя посивіла піч
“Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі”
Пам’яті Василя Симоненка Наш Василь іде по найдовшій у світі З розплющеними 28-літніми Наш Василь іде по останній у світі З зупиненим серцем з опущеними