1 мин
Слушать(AI)Ідеал
На синьому безмежжі океану,де не догляне навіть людське око,високо, аж до хмар, в імлах глибокосамітний острів серед хвиль пеану.
На острові, так каже казка,теменні скарби десь лежать закляті.
Горять моряцькі очи у завзятті,жага бушує в душах буйно й баско.
І вітер дме, і буря тне у парус,а човен щоглами дере мли пару,солоною водою перемок.
Нараз вдаряють у підводні скелі,щасливі, бо в незнання гинуть хмелі:на острові пустелі лиш – пісок.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Сутінь
Долоні сну в весінніх сіняхлягли на струн прощальнім шумі В твоїх очах блакитна сутінь Не дно кларнета — дно задуми Мов зустрічі давно забуті,подертий шовк твоїх левконій
Шевченко
Не пишний монумент із мармуру Ти залишив по собі,коли туди відходив, звідкіля немає вороття За бронзу й мідь тривкіше слово — і як завжди сонце сходитьі не цвітуть свічок лілеї молитвами забуття Не тихне сторож вишні — соловейко в місяця...
Дім за зорею
Струмує гімн рослин, що кличуть про нестримність зросту,і серцю, мов по сьомій чарці, невисловно п’янко Від’їду вже Тут був я тільки принагідним гостем До інших зір молитимусь і інших ждати ранків
Весна
В загравах лун виходять ранки з нетрів ночіплямами багрівтрояндять зломи пошарпаних нам персами землі примарсонце в хомуті блідих брудних хмартягне перед собою плуги вкругза плугом плугповз гори повз лугза скибами скибиі борозди і ровитруться об з...
