Похмурий гімн

Похилі чола,похмурі очі,розпука гола,мов свердлом, точить.

Тривожний голосшепоче стиха,та зір навколошукає лиха.

Тривожні очі:німим що буде?

І серед ночіблукають люди.

Зимою, літом,мороз чи спека —йде острах світомта небезпека.

Гарячка й тугауста спалила,і кряче пугач —зла чорна сила.

Стукочуть кузнідесь таємниче,і усміх дружнійзастиг в обличчі.

Заблисне обрійвогнями зливи,добі хоробрійчас невмолимий.

Зневіри трійло,сліпий недогляд,та неспокійноу далеч погляд.

І раптом: стукіт,тупіт,гулкопит.

Далекодудоня.

Стрясетьсядолоня.

І раптом: глухо.

І до землі в тривозі вухо:земля дрижить.

І чути:з грюкотом гряде далека мить.

Надходять роки,суворі роки.

Незламні крокивже на Нову прямують путь,

Новемайбутнємолотомкують.