1 min read
Слушать(AI)Важкі киреї золоті
* *
Важкі киреї, золотідалматики та оловіри,і княжі корзна, і щити,ножі, списи, мечі, сокири.
Ковтки, підвіски.
Барми й гривни.
І соболі, білиці й куни.
І згуки рогу переливні,й гучні від перегонів луни.
Розгонисте небесне грище,все довше, ширше, глибше, вище.
Є лицарству де погулятиі хист і силу показати.
А пугар з золота тяжкийпо вінця повниться медами,він із руки і до рукикружляє хмільно за столами.
Олег.
Ольгович Ярослав.
Як не пізнати Святослава?
Щит ясний — сонце, очі — став,а обіч його — ратня слава.
Роман.
Данило.
Осьмомисл.
Тобі все лицарство шановне —хоч шапку скинь і уклонись —і йде злот-пугар заздоровно.* * *
Оксана Лятуринська
Оксана Лятуринська. 2 февраля 1902 — 13 июня 1970. Украинская художница, скульптор, писательница, поэтесса и общественный деятель. Автор стихов:
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
На труну Ольжичеві
Був стрункий, неначе ясень,гарний, мов царенко Де наш красень, де наш красень Вмер, вмер молоденький Ой не вмер він, ой не вмер вінсмертію своєю,не зеленим вкритий дерномдбайливо ріднею
Ліси ловитв! Опійні ночі!
* * Ліси ловитв Опійні ночі Звір затремтить, птах затріпоче
Волинські буколіки
У луках гра сумна сопілок Хіба пашня зросла безсило Чи між пшеничних, житніх пільвродились колоси сліпі Чи корінь вітер-сонце сушить
І знову цілу ніч верзлося
* * І знову цілу ніч верзлося:біжу зацькований, мов звір,і слід кривавиться на росах,і піт рудий туманить зір І знову бачу світ багряно За мною полум’я і дим,гаряча заграва над станом,безправ’я над добром моїм